Український Ігровий Портал

Though, a fight every now and then does make life a little more interesting, don't ya think?

Серія ігор Devil May Cry від самураїв CAPCOM відразу полюбилась гравцям, за можливість нашинкувати потойбічних ворогів, граючи за харизматичних напівдемонів, котрі й добре людське слівце підкинуть, й добре вріжуть черговому опоненту, черговою демонічною зброєю .

Проте, як не дивно, проект розпочав своє життя в далекому 2000-му році, під назвою «Resident Evil 4». Тоді це задумувалось як чергова частина відомої гри про поганих зомбі, з абсолютно новими персонажами, але так як концепція гри надто відрізнялась, CAPCOM вирішили випустити це як іншу гру, назвавши своє дітище Devil May Cry. І на сьогодні світ побачили чотири частини цієї гри, останню з яких ми й розглянемо.
 

Shall dance?

 
Для прихильників цієї серії ігор стало сюрпризом, те, що в інтро-ролику був зовсім не Dante, а невідома особа, в синьому, а не червоному плащі, з такою ж знебарвленою зачіскою, як і у головного протагоніста, та головного вбивці злих та недобрих демонів за сумісністю. А деякі новенькі в цій грі, подумали, що перед ними, власне й є відомий Dante. Та вже після інтро всі сумніви та плутанина розсіюються, оскільки мисливець на демонів, власною персоною, падає з неба в буквальному розумінні.Тож Неро, Ніро він же й Nero в одній персоні (прим. автора: локалізатори не завжди зберігають вимову імен, тож, щоб не було плутанини, в рецензії всі імена пишуться англійською), являється «свіжою кров’ю» гри. Розробники навіть хотіли залишити гравців можливості пограти за звичного Dante, але отримавши купу несхвальних відгуків про своє рішення, передумали.
Nero, щоб задобрити аудиторію приніс з собою купу цікавих штук. Найцікавішою цяцькою в його арсеналі є Devil Bringer, котрий слугує для того, щоб притягувати неслухняних демонів, а потім смачно "шмякати" їх об землю, або ж робити інші цікаві штуки (залежно від монстра). Звичайно, з босами так легко все не обходиться. Також новоспечена заміна Dante, має при собі стандартний набір: зброя близького бою, представлена мечем Red Queen; зброя дальнього бою, представлена  пістолетом Blue Rose. Також після проходження шостої місій стає доступним  Devil Trigger, що додає вбивчої сили та робить побиття монстрів Bringer’ом набагато цікавішим.
Разом з Nero, розробники втілили в життя не тільки свої нові ідеї, щодо бою, а й дозволили собі зробити, те, за чим у них, певне, давно чесались руки – додали у гру виразну лайку: в ролику, де він вперше зустрічає Спасителя, він говорить своєму ненависному ворогу: «Go blow yourself» (англійський аналог відомої у нас фрази «убий себе об стіну»)
 
No bad perfomance.

 
Хоча шинкування демонів – більш ніж приємне зайняття, у грі є й сюжет.
Починається усе в церкві, котра розташовується в місті Фортуна, де активно діє, такий собі Орден Меча. Жителі міста поклоняються демону Sparda, котрий дві тисячі років тому врятував людській світ від загибелі ставши на сторону людей. І тут, просто з неба, звалюється син того самого Sparda, вбиває, здавалось би зовсім невинного старигана, що розпинався про файні вчинки Темного Рицаря, окидає всіх зловісним поглядом і починає різню. У всій тій метушні має місце й Nero – один із Святих Рицарів. Всі панічно кинулись втікати, а честь затримати вбивцю до приходу підкріплення спихають на плечі Nero. Пізніше, виявляється, що невідомо звідки у місто приходять нові й нові демони, з котрими вам й прийдеться розбиратись.
Чи ж Dante перейшов на іншу сторону барикад боротьби добра та зла, чи може й Nero не зовсім на тій стороні? Дізнаєтесь, якщо пограєтесь.

Окрім купи нових добрих і поганих персонажів, у грі засвітяться й вже знайомі за попередніми серіями Trish та Lady, але буквально на декілька секунд.

 
Let's rock!

 
Обидва персонажі демонструють чудеса акробатики, стрибаючи в декілька разів вище своєї голови, без проблем ріжучи монстрів як на землі так і в повітрі.
Бойова система не пережила кардинальних змін, але й додала декілька штук, що роблять геймплей зручнішим та цікавішим. Окрім вищерозглянутого Nero, в грі вам надається шанс побути в шкурі Dante – первинного персонажа серії.
Основи бойової системи залишились незмінними: комбо удари мечами, «заряджені» та прості постріли з пістолетів, тож хардкорщики будуть почуватись зручно навіть граючи за нового персонажа. Виконується це все доволі просто та на інтуїтивному рівні, гра не перенасичена комбо атаками, тож вам не доведеться малювати у себе на руці послідовність натискання клавіш.
В атаках та пострілах Nero має свої примочки, котрі надають йому перевагу. Так exceed (то така штука коли меч «заводиться») додає сили та змінює анімацію деяких ударів, а charge shot у персонажа з синім плащем набагато ефективніший ніж у Dante.
Основною відмінністю між цими двома персонажами є колір їхніх плащів та присутність у Dante стилів. Але після проходження такої значної дистанції за іншого персонажа, важко звикати до нового, а особливо відчувається нестача Devil Bringer’а – страх як не звично стає бігти до ворога, а не притягувати його як у старі добрі часи. Проте, зовсім скоро, ви адаптуєтесь і до Dante, взнаєте про переваги і недоліки цього персонажа.
Хоч у цій частині й не треба користуватись виключно одним стилем обраним перед стартом місій, це не надто допомагає. Доволі важко враз перемкнутись з одного стилю у інший, та зробити з того всього нереально крутий мікс (на таке спроможні хіба власники геймпадів), але все одно можливість переходити з одного стилю в інший самостійно дуже порадує старих прихильників гри, та допоможе краще опанувати кожен з них новачкам. Також Dante, має набагато більший асортимент знарядь вбивства. Але ж не все відразу: стартуєте ви з старим добрим Rebellion (англ. «Бунтівник») та пістолетами Ebony & Ivory (англ. «Чорне й Біле»),а вже за вбивство головних антагоністів ви будете отримувати подаруночок у вигляді чи то меча, чи то зброї, чи то стилю Dark Slayer, котрий раніше не був доступний для персони в червоному. Звичайно Dante, також не обділили  Devil Trigger’ом, але надто очевидних переваг, окрім покращеного прийому String, він не надає, тоді як у Nero, при використанні руки в демонічній формі, удари виходять набагато динамічнішими та видовищнішими.
Для тих хто не надто впевнений у існуванні переваг Dante над Nero, влаштовується такий собі показ – у цій частині вам таки нададуть можливість позмагатись з головним героєм трьох попередніх частин, але не думайте, що закінчення смужки HP означає перемогу, бо ж ніхто не зміг перемогти цього противника.
 
Mess with the mess around.

 
Для гри CAPCOM використали власний движок MT Framework, котрий доволі файно виглядає. Тож і персонажі, і демони, і місто, і джунглі, і все-все промальовано доволі гарно. До того ж всі заставки не є спеціально записаними відео, а генеруються за рахунок двигуна (хоча CAPCOM і так особливо не вирізнялась CGI роликами).
Локацій у грі не так вже й багато, дякувати хитрим сценаристам, котрі закручують сюжет повертаючи вас знову у вже відвідані місця, але й ті локації промальовані дуже живо. Кажуть, ніби, заставки, втратили минулий драйв і нам все більше показують сюжетну балаканину забуваючи підкріплювати її видовищними боями, але й вони тут є, хоча не в такій великій кількості як хотілось би. Також варто відмітити хорошу анімацію обличчя персонажів.
Також пережив деякі зміни й інтерфейс гри. Апгрейд, чи то вдосконалення, є чи не основним джерелом нових здібностей та комбо персонажів. Ви, як і раніше, можете знайти меню апгрейдів у статуї котра зветься «Idol of Time and Space» (англ. «Божество Часу та Простору»), але ви вже не придбаєте нове комбо за Red Orbs, тепер вам потрібно збирати Proud Souls, котрі начисляються після кожної місії в залежності  від, того як добре ви пройшли цю місію. Red Orbs, в свою чергу, відведені для того, щоб придбати предмети, що допомагають вам у скрутні хвилини низького HP, та додати декілька поділок до смужки HP, або до смужки Devil Trigger.
А на затятих мисливців на демонів чекають сюрпризи та винагороди за проходження секретних місій, та всієї гри на будь-якому рівні складності. Для дуже вже завзятих, що пройшли рівень складності з символічною назвою  Dante Must Die, видають не бонус арт, а супер персонажа, котрий може перебувати у формі демона до скону.
 
Summary
               
Безперечно Devil May Cry 4, то є гра в яку варто грати, бо не так уже й багато якісних слешерів, а тим більше на ниві ПК. Концепція гри залишається не змінною, тобто в цілому CAPCOM подають нам одну й ту саму цукерку, щоразу в кращій обгортці, але хто ж їх звинувачує? Тим більше цього разу коли PC’ішна обгортка нітрохи не тьмяніша від свої консольних братів. Турботливі самураї вирішили портатувати гру власноручно не передаючи гру усіляким криворуким з Ubisoft. Тож цього разу ви не будете натискати кожну кнопку на клавіатурі, щоб зрозуміти, що чим керує.

З приходом нового персонажа, котрий в рази перегнав попередника зручністю та динамічністю, багато фанатів перекочували з табору Dante до табору Nero, роздумуючи, що дійсно варто було залишити у грі тільки одного персонажа, ймення котрому Nero.
Тож якщо у вас досі немає цієї гри – поспішайте до магазинів, та біжіть швиденько, бо такі ігри довго на поличках не валяються.
 
® Gameplay.org.ua
© Dead By Sunrise